Додати в закладки

Шпаргалка: Суспільно-політичний устрій США на початку XX ст. Становлення двопаргійної системи

Перемога Півночі над Півднем зміцнила федерацію. Право виходу з США було остаточно поховане (1868 p.). Отримують остаточне оформлення дві основні партії, що виникли ще до I860 p. — республіканська і демократична .
Перші політичні партії в США з’явилися ще в 1789-1791 pp. На президентських виборах 1800 р. перемогу вибороли республіканці з своїм кандидатом Джефферсоном. У1828 р. відбувається розкол старої республіканської партії. В результаті з’являється демократична партія, яка об’єднує частину плантаторів-рабовласників, частину буржуазії та фермерів. У 1834 р. виникла партія вігів, що виступала проти посилення федеральної влади, підтримувала розвиток промисловості на Півночі та Півдні країни та займала компромісні позиції у питанні рабовласництва, її кандидати двічі перемагали на президентських виборах — у 1840 та 1848 pp. Відміна Міссурійського компромісу та громадянська війна у Канзасі викликала значні політичні пертурбації. Партія вігів розпалася. Від демократичної партії відкололося її «північне» крило, рештки автоматично стали партією Півдня. У 1854 р. утворилася нова республіканська партія. Вона виступала за обмеження рабства фактично зайнятою ним територією, за безплатне надання землі поселенцям на Заході, за підтримку вітчизняної промисловості. У I860 р. її кандидат Лінкольн став президентом, що послужило сигналом до початку громадянської війни. Після завершення цієї війни в країні остаточно сформувалася двопартійна система. Державну владу поділяють республіканська і демократична партії. Це само по собі не виключає появи та функціонування інших політичних партій.
На посаду президента претендують реально лише представники демократичної та республіканської партій, їм же належить абсолютна більшість місць у конгресі. Жорстка Конституція США доповнюється поправками і тлумаченнями. Виникають неписані, але тверді угоди, яких дотримуються не лише уряди, а й партії. Процедура прийняття законів прискорилася. На початку XX ст. у палаті представників діяло 47 комітетів, у сенаті — 29. Влада все більше стає залежною від фінансових магнатів. З’являється невидима третя палата конгресу — «лоббі», що складається з чисельних «консультантів-спеціалістів», кожний з яких фактично представляє інтереси тієї чи іншої фінансової групи. Відбуваються зміни в системі голосування на виборах. У 1872 р. вводиться таємне голосування. 31913 р. сенаторів обирають не конгреси штатів, а виборці. Зберігаються різноманітні цензи для виборців — майновий, осілості, віковий, натуралізації тощо, з допомогою яких усуваються від виборів представники етнічних та расових груп.
Трохи більше, ніж за 100 років, США пройшли шлях від 13 неоднорідних за своїм устроєм і економічним розвитком колоній Англії до найрозвинутішої країни світу. Так, в 1860 р. певну роль відіграли географічне положення (віддаленість від Європи з її конфліктами та війнами) та кліматичні умови й інші другорядні чинники. Однак, головним двигуном поступального розвитку США стали політичні та політико-економічні переваги: гарантії прав і свобод населення, законодавчий захист приватної власності, урядова політика заохочення імміграції та господарського освоєння нових територій, а також експансіонізм зовнішньої політики, пошук нових земель та ринків збуту.
Двічі протягом короткого історичного відтинку США переживали великомасштабні війни (війна за незалежність та громадянська війна) і, відповідно, післявоєнні економічні кризи. Однак, у кінцевому підсумку ці кровопролиття знімали чисельні перепони на шляху розвитку американської держави і права та відігравали виключно позитивну роль у справі забезпечення всебічного еволюціонування.
Проте низка питань не змогли знайти свого вирішення у XIX ст. Зокрема, не відбулося реального зрівняння в правах білого та чорношкірого населення, були позбавлені виборчих прав жінки, повністю безправним залишалося корінне індіанське населення.

Рекомендуем ознакомится: http://naprikoli.com